Наукова діяльність завідувача кафедри світової літератури і порівняльного літературознавства вже не раз привертали до себе увагу як в українській, так і в зарубіжній науковій пресі. Свідченням цього є численні рецензії на його праці, надруковані в авторитетних фахових виданнях (див.про це.: https://lib-repo.pnu.edu.ua/handle/123456789/11912?mode=simple ; див. також: https://kslipl.cnu.edu.ua/2026/02/14/tvorchyj-dorobok-profesora-ihoria-kozlyka-iak-ob-iekt-naukovoho-doslidzhennia/ )
І ось нова публікація, яка нещодавно побачила світ у брненському (Чеська Республіка) часописі «Slavica litteraria» (2025, т. 28, вип. 1, с. 161–168), – чеськомовна стаття «Literárněvědná propedeutika a cesty literární vědy: podstata a pojmy» («Пропедевтика літературознавства та шляхи літературної науки: сутність і поняття») про новітні монографічні дослідження з методологічної проблематики професора КНУВС Ігоря Козлика. Автор вказаної статті – знаний у світі чеський учений-літературознавець із Університету Масарика, доктор філологічних наук, професор Іво Поспішіл.
Основні положення статті:
- «Таким чином, своїми монографічними дослідженнями Ігор Козлик належить до групи українських літературознавців, істориків та теоретиків літератури, які з початку 1990-х років (деякі навіть раніше) будують нову структуру українського літературознавства та переглядають погляди на розвиток і культурну спрямованість української літератури та літературної думки загалом». (В оригіналі чеською. с. 162: «Ihor Kozlyk se tak svými monografickými studiemi řadí ke skupině ukrajinských literárních vědců, historiků a teoretiků literatury, kteří od počátku 90. let 20. století (někteří i dříve) budovali novou strukturu ukrajinské literární vědy a revidovali pohledy na vývoj a kulturní orientaci ukrajinské literatury a literárněvědného myšlení vůbec»).
- Наука про красне письменство також має бути гнучкою, «зараженою» об’єктом свого дослідження. Автору це в основному вдається, хоча він тримається досить загального рівня та згадує літературні методи в діахронічній проєкції радше на полях». (В оригіналі чеською. с. 163-164): «Věda o krásné literatuře by měla být také flexibilní, „nakažena“ objektem svého zkoumání. To se autorovi v podstatě daří, byť se drží spíše v obecné rovině a literárněvědné metody v diachronní projekci zmiňuje spíše in margine»).
- «У розділі про актуальність літературної методології <…> автор обирає цікавий метод осягнення літературного та літературознавчого матеріалу, який він характеризує як методологічно-епістемологічний <…> підхід; на відміну від попередніх пропедевтик такого типу, він наголошує не на ретроспективно-пасивній інтерпретації, іншими словами, оглядовій моделі, а навпаки, на культурно перспективній, тобто динамічній, мобільній. <…> Читання цієї пропедевтики Козлика, таким чином, означає певне розшифрування тексту та всієї концепції, так само, як це колись зробив брненський богем Зденєк Кожмін у книзі, в якій він знайомить читача з тим, як він навчився читати Жака Дерріду» (В оригіналі чеською. с. 164): «V části o aktuálnosti literárněvědné metodologie <…> autor volí zajímavou metodu uchopování literárního a literárněvědného materiálu, jež charakterizuje jako přístup metodologicko-epistemologický <…>; na rozdíl od dosavadní propedeutiky tohoto typu zdůrazňuje nikoli retrospektivně pasivní výklad, tedy jinak řečeno, přehledový model, ale naopak kulturně perspektivní, tedy dynamický, pohyblivý. <…> Číst tuto Kozlykovu propedeutiku tedy znamená tak trochu dešifrovat text a celou koncepci asi tak, jak kdysi brněnský bohemista Zdeněk Kožmín v knize, v níž čtenáře seznamuje, jak se učil číst Jacquese Derridu»).
- «Перед нами пропедевтика, яка виходить за рамки звичайного навчального тексту та стає самостійним дослідницьким опусом, подібних до якого бракує у філології та зокрема літературознавстві сьогодні», «насправді це чіткі монографії, але водночас місцями це нові перспективи та інші процедури у процесі сприйняття аналітичного та порівняльного підходу літературознавства». (В оригіналі чеською. с. 166, 161: «před sebou máme propedeutiku, která přesahuje rámec běžného učebního textu a stává se samostatným výzkumným opusem, jakých se dnes právě ve filologii a konkrétně literární vědě nedostává», «ve skutečnosti jde sice o přehledné monografie, ale současně místy o nové pohledy a jiné postupy v procesu percepce analytického a komparativního přístupu literární vědy»).
Слід зазначити, що такі публікації, як опублікована в «Slavica litteraria» стаття професора Іво Поспішіла про методологічні напрацювання працівника нашого івано-франківського вишу, сприяють не лише популяризації індивідуальної професійної діяльності професора Ігоря Козлика, але й працюють на зміцнення авторитету Карпатського національного університету імені Василя Стефаника як наукового осередку та й української філологічної науки загалом.
Повний текст статті-рецензії проф. Іво Поспішіла «Literárněvědná propedeutika a cesty literární vědy: podstata a pojmy» можна переглянути тут: https://digilib.phil.muni.cz/sites/default/files/pdf/SL2025-1-15.pdf